В першій частині статті, яка
називається «Збіг обставин або службова недбалість», було поставлено декілька запитань:
«Що відбувалося в ті трагічні хвилини, та що призвело до трагедії, оскільки
перший літак здійснив приземлення успішно? Чи міг бути інший результат?».
Отже, зробимо невеликий екскурс в
хронологію подій, що відбувалися в ті червневі дні. Майже з початку АТО до
охорони міжнародного аеропорту Луганськ були задіяні підрозділи зі складу 25-ї
окремої повітряно-десантної бригади. Над зоною проведення АТО, а саме - над
Луганськом постійно патрулювали літаки і, навіть, за інформацією, розміщеною на
офіційному веб-сайті Міністерства оборони України: ввечері 2 червня 2014 року,
протягом дня українська авіація виконувала активні бойові дії в районі
Луганська, «працювала по терористам». Армійська авіація та авіація Повітряних
сил ЗС України, надавала повітряну підтримку військовослужбовцям Луганського
прикордонного загону, що дислокується на околиці обласного центру, та які були
там заблоковані.
3 червня, виступаючи на
прес-конференції, лідер сепаратистів ЛНР Валерій Болотов звернувся до
російської влади з закликом про введення миротворчого контингенту на територію
ЛНР або, як мінімум, про оголошення повітряного простору над ЛНР безпольотною
зоною.
Так, 5 червня було припинено
виконання регулярних цивільних рейсів в аеропорт Луганська. В той же день в
Луганський аеропорт виконали рейси два Іл-76 зі складу 25-ї транспортної авіаційної
бригади, доставивши 60 чоловік особового складу та радіоустаткування для
забезпечення власних польотів. Всього, за словами Голови комісії Верховної ради
з розслідування причин катастрофи Іл-76 Олександра Чорноволенка, за першу
половину червня в Луганськ було здійснено 19 вильотів військово-транспортної
авіації.
У ніч на 8 червня почалася
блокада Луганського аеропорту, була підірвана електропідстанція. Як
повідомлялося в соціальних мережах, будівлю аеропорту було обстріляно з
автоматичної стрілецької зброї, гранатометів і мінометів, на виїздах з
Луганська в сторону аеропорту були закладені фугаси, а в 500 м від аеропорту
був встановлений блокпост.
З 9 червня аеропорт і українські
військовослужбовці з озброєнням і бронетехнікою, які знаходилися на його
території були повністю блоковані прихильниками ЛНР.
Таким чином, ми підійшли до цієї
трагічної ночі на 14 червня. Отже, в Луганський аеропорт були направлені три
літаки Іл-76 зі складу 25-ї транспортної авіабригади з десантниками і
бронетехнікою. Перший здійснив посадку, другий був збитий, а третій, побачивши
на підході до Луганська знищення другого літака, повернув назад.
Розберемо ці події більш
детально. Перший літак Іл-76МД, бортовий номер 76683, застосувавши
нестандартний профіль польоту, під час посадки забезпечив її достатню
прихованість та необхідну раптовість здійснив посадку штатно. За подальшими
свідченнями командира екіпажу для першого літака було вчасно увімкнене
освітлення злітно-посадкової смуги.
Другий літак Іл-76МД, бортовий
номер 76777, під час підходу до аеродрому «Луганськ» посадку здійснював
орієнтовно з відстані 8 – 10
км , на висоті 400 – 600 м , та не виконав
встановлену схему заходу на посадку – з крутої глісади, якомога ближче до торця
злітно-посадкової смуги. Причиною цього стало несвоєчасне увімкнене освітлення
злітно-посадкової смуги та, відповідно, що змусило екіпаж увімкнути посадкові
вогні літака. Дані обставини надали можливість терористам здійснити успішне
ураження літака послідовними пусками зенітних ракет та кулеметним вогнем.
Таким чином, цілком імовірно, що
в ситуації, що склалася, екіпаж не мав можливості вплинути на не кероване
падіння літака з висоти близько 100 метрів та зіткнення з землею. Основною
причиною катастрофи у цьому випадку стало пошкодження силової конструкції крила
та вибух палива в ньому від ураження ракети ПЗРК.
Літаки такого класу повинні бути
обладнані системою автоматичної постановки перешкод типу АПП-50, призначеної
для захисту літальних апаратів в польоті від ураження авіаційно-ракетними і
зенітно-ракетними комплексами. Але, чи був обладнаний такою системою саме борт
76777 невідомо, слідча група так і не спромоглася це з’ясувати. Отже, знову
питання: чи був обладнаний цей літак такою системою, якщо так - то чому пілоти
не використали її, а якщо ні - то, як такий літак допустили до польотів в зоні
АТО, де є вірогідність застосування засобів ПВО зі сторони ворога?
Що ж, героїв-десантників та
екіпаж літака не повернеш, але хто ж все-таки винуватець трагедії? Може,
оператор, який невчасно увімкнув освітлення злітно-посадкової смуги чи пілот,
який обрав невірну схему посадки чи представник СБУ, який не наполягав на
важливості свого зведення, стосовно присутності ПЗРК в районі аеропорту, може, генерал
Назаров, за те, що здійснив запит на ротацію військовослужбовців 25-ї окремої
повітряно-десантної бригади? Чи все ж таки винуватцями цієї трагедії є індивіди
(на жаль, не можу їх назвати людьми), які натиснули на кнопку запуску ракети
ПЗРК, або ті, що віддали злочинний наказ, щоб збити транспортний літак.
Не потрібно, також, забувати про
більш масштабнішу та не меньш жахливішу трагедію, яка сталася через 1 місяць та
3 дні, це - авіакатастрофа Боінга 777 з бортовим номером MH-17. Скажу це словами відомого
російського псевдоаналітика та пропагандиста Дмитра Кісельова: «Совпадение?
Недумаю». Напрошується лише одне питання чи не одна людина віддала наказ на
знищення українського Іл-76МД та малайзійського Боїнг 777.
Так може, з професійного офіцера, тимчасово
виконуючого обов’язки першого заступника начальника Генерального штабу ЗСУ
генерала-майора Назарова намагаються зробити, так би мовити, «цапа-відбувайла»,
але, чомусь, мало хто розуміє, що обвинувачувальним вироком для генерала, буде
створено прецедент засудження командира за бойову втрату або поранення
особового складу. Отже, якщо його не виправдають то потрібно чекати тисячі нових
позовів такого характеру.