Генерал Назаров – «Цап-відбувайло»

В першій частині статті, яка називається «Збіг обставин або службова недбалість», було поставлено декілька запитань: «Що відбувалося в ті трагічні хвилини, та що призвело до трагедії, оскільки перший літак здійснив приземлення успішно? Чи міг бути інший результат?».

Отже, зробимо невеликий екскурс в хронологію подій, що відбувалися в ті червневі дні. Майже з початку АТО до охорони міжнародного аеропорту Луганськ були задіяні підрозділи зі складу 25-ї окремої повітряно-десантної бригади. Над зоною проведення АТО, а саме - над Луганськом постійно патрулювали літаки і, навіть, за інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України: ввечері 2 червня 2014 року, протягом дня українська авіація виконувала активні бойові дії в районі Луганська, «працювала по терористам». Армійська авіація та авіація Повітряних сил ЗС України, надавала повітряну підтримку військовослужбовцям Луганського прикордонного загону, що дислокується на околиці обласного центру, та які були там заблоковані.

3 червня, виступаючи на прес-конференції, лідер сепаратистів ЛНР Валерій Болотов звернувся до російської влади з закликом про введення миротворчого контингенту на територію ЛНР або, як мінімум, про оголошення повітряного простору над ЛНР безпольотною зоною.

Так, 5 червня було припинено виконання регулярних цивільних рейсів в аеропорт Луганська. В той же день в Луганський аеропорт виконали рейси два Іл-76 зі складу 25-ї транспортної авіаційної бригади, доставивши 60 чоловік особового складу та радіоустаткування для забезпечення власних польотів. Всього, за словами Голови комісії Верховної ради з розслідування причин катастрофи Іл-76 Олександра Чорноволенка, за першу половину червня в Луганськ було здійснено 19 вильотів військово-транспортної авіації.

У ніч на 8 червня почалася блокада Луганського аеропорту, була підірвана електропідстанція. Як повідомлялося в соціальних мережах, будівлю аеропорту було обстріляно з автоматичної стрілецької зброї, гранатометів і мінометів, на виїздах з Луганська в сторону аеропорту були закладені фугаси, а в 500 м від аеропорту був встановлений блокпост.

З 9 червня аеропорт і українські військовослужбовці з озброєнням і бронетехнікою, які знаходилися на його території були повністю блоковані прихильниками ЛНР.

Таким чином, ми підійшли до цієї трагічної ночі на 14 червня. Отже, в Луганський аеропорт були направлені три літаки Іл-76 зі складу 25-ї транспортної авіабригади з десантниками і бронетехнікою. Перший здійснив посадку, другий був збитий, а третій, побачивши на підході до Луганська знищення другого літака, повернув назад.

Розберемо ці події більш детально. Перший літак Іл-76МД, бортовий номер 76683, застосувавши нестандартний профіль польоту, під час посадки забезпечив її достатню прихованість та необхідну раптовість здійснив посадку штатно. За подальшими свідченнями командира екіпажу для першого літака було вчасно увімкнене освітлення злітно-посадкової смуги.

Другий літак Іл-76МД, бортовий номер 76777, під час підходу до аеродрому «Луганськ» посадку здійснював орієнтовно з відстані 8 – 10 км, на висоті 400 – 600 м, та не виконав встановлену схему заходу на посадку – з крутої глісади, якомога ближче до торця злітно-посадкової смуги. Причиною цього стало несвоєчасне увімкнене освітлення злітно-посадкової смуги та, відповідно, що змусило екіпаж увімкнути посадкові вогні літака. Дані обставини надали можливість терористам здійснити успішне ураження літака послідовними пусками зенітних ракет та кулеметним вогнем.

Таким чином, цілком імовірно, що в ситуації, що склалася, екіпаж не мав можливості вплинути на не кероване падіння літака з висоти близько 100 метрів та зіткнення з землею. Основною причиною катастрофи у цьому випадку стало пошкодження силової конструкції крила та вибух палива в ньому від ураження ракети ПЗРК.

Літаки такого класу повинні бути обладнані системою автоматичної постановки перешкод типу АПП-50, призначеної для захисту літальних апаратів в польоті від ураження авіаційно-ракетними і зенітно-ракетними комплексами. Але, чи був обладнаний такою системою саме борт 76777 невідомо, слідча група так і не спромоглася це з’ясувати. Отже, знову питання: чи був обладнаний цей літак такою системою, якщо так - то чому пілоти не використали її, а якщо ні - то, як такий літак допустили до польотів в зоні АТО, де є вірогідність застосування засобів ПВО зі сторони ворога?

Що ж, героїв-десантників та екіпаж літака не повернеш, але хто ж все-таки винуватець трагедії? Може, оператор, який невчасно увімкнув освітлення злітно-посадкової смуги чи пілот, який обрав невірну схему посадки чи представник СБУ, який не наполягав на важливості свого зведення, стосовно присутності ПЗРК в районі аеропорту, може, генерал Назаров, за те, що здійснив запит на ротацію військовослужбовців 25-ї окремої повітряно-десантної бригади? Чи все ж таки винуватцями цієї трагедії є індивіди (на жаль, не можу їх назвати людьми), які натиснули на кнопку запуску ракети ПЗРК, або ті, що віддали злочинний наказ, щоб збити транспортний літак.

Не потрібно, також, забувати про більш масштабнішу та не меньш жахливішу трагедію, яка сталася через 1 місяць та 3 дні, це - авіакатастрофа Боінга 777 з бортовим номером MH-17. Скажу це словами відомого російського псевдоаналітика та пропагандиста Дмитра Кісельова: «Совпадение? Недумаю». Напрошується лише одне питання чи не одна людина віддала наказ на знищення українського Іл-76МД та малайзійського Боїнг 777.

Так може, з професійного офіцера, тимчасово виконуючого обов’язки першого заступника начальника Генерального штабу ЗСУ генерала-майора Назарова намагаються зробити, так би мовити, «цапа-відбувайла», але, чомусь, мало хто розуміє, що обвинувачувальним вироком для генерала, буде створено прецедент засудження командира за бойову втрату або поранення особового складу. Отже, якщо його не виправдають то потрібно чекати тисячі нових позовів такого характеру.

ГЕНЕРАЛА НАЗАРОВА ПРИЗНАЧИЛИ ВИННИМ

З жахом прочитав газету "Факты и комментарии", стаття "Генерал-майор Виктор Назаров: я стал олицетворением зла".

Багатотисячна газета претендує на журналістську незалежність і неупередженість. При цьому додає, що може і не розділяти точку зору авторів статей. 

У вищезгаданій статті широко розтиражували слова сестри загиблого в літаку солдата: мовляв, спілкувалася з генпрокурором Луценко, той пообіцяв, що Назаров отримає 8 років, але після мінімальної відсидки його помилують, щоб інші генерали не боялися віддавати накази.

Середньовічна дикість якась. А навіщо суд потрібен був, якщо царські стражи вже призначили винного і термін йому оголосили. Спробуй тепер суддя мати своє особливе суддівське думку.

Навіть горезвісні "папередники" собі такого не дозволили, коли майбутній генпрокурор на зону готувався... Як би все розуміли, що заказуха, але щоб в голос, ось так, не чекаючи вироку ... На всю країну давати вказівки судді через газету? Щось новеньке навіть для середньовічного права.

Звичайно, після цих заяв жоден суддя не ризикне піти на перекір височайшим повелінням (все-таки розуміють, хто такий Луценко і як він став таким без юридичної освіти).

А генерал? Та чого вже там, баби народили солдат, народять і генералів. Зараз модно лаяти генштаб і генералів. Я тільки згадую: яка гробова тиша стояла в Києві, коли ворог відкушував Крим і майже пів країни захопив шелепами "русского мира"! Ще не з'явилися генерали, здатні брати відповідальність на себе. Хтось заперечить про "реки крови", але хочу нагадати, що ці річки завжди випливають із політичного болота.

А шановним «фактами» я поставлю в приклад не менш поважне видання "Главком". Там теж є роздуми про роль генералів на війні. Прочитайте.

Уявіть, на хвилиночку, що за несправедливі слова, які може і не поділяла газета, судять головного редактора, а генпрокурор і каже, що, мовляв, отримає головний редактор "на всю котушку", але після відсидки буде помилуваний, щоб інші розуміли - у нас же Демократія. З цієї демократії почався геноцид українського народу. Спочатку розстріли за наказом «реввоенсоветов», а потім голодомор і 1937 рік не затримався ...

Якщо журналістському цеху «фактів» прочитати чужі матеріали, то хочиться процитувати дещо з главкомовской статті "Генерали не винні? Хто відповість за Загибель літака Із 49 військовімі у Луганську":

“У своїх промовах, під час судових дебатів, обвинувачений та його захисник вказали на порушення норм кримінально-процесуального законодавства з боку органів прокуратури, які були допущені під час досудового розслідування, а також наненалежність та неприпустимість доказів, якими обґрунтовується обвинувачення…Відповідно до частини першої статті 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: скоєно кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення скоєне обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.”

“Згідно із статтею 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Підставами для ухвалення виправдувального вироку можуть бути:

1. Посада начальника штабу – першого заступника керівника АТО на території Луганської та Донецької областей не була визначена жодним нормативно-правовим актом, не існувало законодавчо закріплених службових обов’язків такої посадової особи, а відтак, начальник штабу – перший заступник керівника АТО на території Луганської та Донецької областей не є суб’єктом скоєння злочину, передбаченого частиною третьою статті 425 КК України.

2. Порушення вимог статей 10, 17 Закону України «Про судову експертизу» та статей 69, 102 КПК України, оскільки висновок експертів за результатами проведення комісійної комплексної військово-тактичної криміналістичної експертизи від 10.02.2015 №16736/16737/14-33/16738/14-38/2553/15-47, проведений неповноважними на те особами та всупереч вимогам наведених законодавчих актів.

3. Стороною обвинувачення не вирішено питання відповідальності (кримінальної, адміністративної, дисциплінарної) інших посадових осіб в ієрархії між начальником штабу АТО і підлеглими посадовими особами аж до командира екіпажу літака, командирів відповідних підрозділів (начальників служб).

4. Сторона обвинувачення не надала оригіналів узагальнюючих довідок з оперативної обстановки в районі проведення АТО станом на 16 та 20 годину 13.06.2014, а оперує лише їх електронними копіями. Факт відсутності оригіналів довідок підтверджено листом АТЦ СБУ на запит суду, який було досліджено судом. Крім цього, сторона обвинувачення не надала оригіналів розвідувальних зведень, які начебто доповідались начальнику штабу – першому заступнику керівника АТО на території Луганської та Донецької областей.

5. Обвинувачення ґрунтується на суперечливих свідченнях свідків, що підтверджується журналом судового засідання у Печерському районному суді м. Києва 2.02.2015. Так, свідок дав свідчення, що на інформацію про дві групи бойовиків, які вирушили від військкомату до луганського аеропорту, озброєних ПЗРК, з наміром збивати всі літаки при посадці та зльоті, він звернув увагу лише наступного дня. Крім цього, в передачі цієї інформації обвинуваченому свідок не впевнений, а лише припускає факт такої передачі.

6. Стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження підстав обвинувачення у службовій недбалості, вчиненій саме у бойовій обстановці. Одночасно в обвинувальному акті органами слідства вказується на порушення вимог нормативно-правових актів щодо боротьби з тероризмом.

Таким чином, між діяннями (бездіяльністю, на думку органів військової прокуратури) начальника штабу АТО та наслідками – катастрофою літака Іл-76 і загибеллю 49 військовослужбовців – немає прямого причинного зв’язку, що виключає його кримінальну відповідальність за статтею 425 КК України.”

И дальше – по тексту, тоже много поучительного из области права.

Збіг обставин або службова недбалість

В Україні на фоні збройного конфлікту набирає обертів, так би мовити, «новий етап», змістом якого є пошук відповіді на питання «Хто винен?».

Яскравим прикладом цього є справа генерала Назарова, а саме трагічної загибелі 40 десантників 25 окремої повітряно-десантної бригади та дев'яти членів екіпажу на борту ІЛ-76 бортовий номер - 76777, які загинули внаслідок жахливого та підступного терористичного акту, що відбувся 14 червня 2014 року.

Так хто винуватець цієї трагедії? Зрозуміло, що хлопців не повернути і загибель  кожного з них - це трагедія сім’ї та близьких їм людей, але йде війна і втрати неминучі. 

Можна подивитися на цю трагедію з іншого боку: штаб АТО, величезний потік інформації акумулюється в одному місці, конфлікт лише набирає обертів, немає чіткої лінії фронту, стратегічно важливі об’єкти переходять з рук в руки, керівникам штабу постійно необхідно приймати рішення, що межують зі смертю для їх підлеглих і на початку це робили декілька людей, яким доводилось аналізувати сотні довідок, донесень, телеграм.

Виникає задача передислокації зведеного підрозділу зі зброєю та технікою для оборони стратегічно важливого об’єкту, Луганського аеропорту, рішення на прийняття якого є лише хвилини. Хто може прийняти на себе таку відповідальність?

Всім відомо, що з початку проведення АТО багато невдач силових підрозділів України пов’язано з неприйняттям або невчасним прийняттям рішення. Так от, генерал-майор Віктор Назаров один із небагатьох, хто не втрачав часу та приймав рішення, які в подальшому рятували життя та країну.

Стосовно цього трагічного випадку можна лише навести статистику, під час боротьби за Луганський аеропорт туди виконано 17 успішних перевезень, хіба вони не ризикували? Виникає ще одне питання: Що відбувалося в ті трагічні хвилини, та що призвело до трагедії, оскільки перший літак приземлився успішно? Чи міг бути інший результат? Або це лише трагічний збіг обставин, та винуватців потрібно шукати з іншої сторони лінії розмежування?

Далі буде.